Отношения

Любишь,

обижаешся,

ненавидишь,

осуждаешь, 

брезгуешь - 

всё неплохо, ужастно если человек тебе безразличен.

подражание Гришковцу

… не хочу помнить пароли … не хочу … надоело …

пароль на почтовый ящик,

пароль на почтовый ящик для спама ,

пароль для винды на рабте,

пароль на аську,

пароль на Skype,

пин код телефона,

пин код кредитной карты,

код двери в подъезде …

.. что все эти цифры, буквы, знаки делают в моей голове?.. зачем они там?.. не хочу их помнить … не хочу..

.. хочу помнить запах утренней росы… мерцание милиардов звезд на небе… вкус первого поцелуя… смех ребенка … 

… не хочу помнить буквы и цифры …

Лапша

Захтелось написать пару строк о рекламе…

1. Пумпан обещает излечить от кучи болезней связанных с сердцем

“ – У вас гипертония? сердечная недостаточность? Стенокардия? Ишемическая болезнь сердца?….” Наши вам соболезнования!

2. Афлубин, кстати того же производителя что и пумпан скорее всего одно и тоже рекламное агенство – привет гениальности рекламщиков :) На этот раз все просто

“Афлубин – от всех видов вирусов!” – приняли и вы стерильны:)

MEZZOFORTE in Kiev

Вот он пример того как работает контекстная реклама и пример того что она работает вообще :) – при переписке в Gmail между письмами увидел ссылку на конценрт Mezzoforte, заинтерисовался , почитал в интернете – оказывается известная исландская группа играющая фанки-фьюжн (не знаю что это такое, не спрашивайте). Послушал на youtube – понравилось  и в душе зародилось желание сходить на этот концерт.

Поспрашивал на работе, знакомых может кто знает или слушал данную группу – все пожимали плечами. Ну что ж от этого желание попасть на концерт только усилилось.

Были куплены два билета подешевле и мы с Алишкой отправились на концерт. Зал был заполнен на две трети и нам удалось занять места получше чем предполагалось в билетах.

Про музыку писать ничего не буду, кому интересно – посмотрите/послушайте в инете. А вот сами музыканты настолько яркие что не упомянуть их просто не возможно.

Самый яркий конечно же саксофонист Оскар Гудйонссон. Пышная борода, волосы средней длины, черный котоновый костюм и …  желтые ботинкии. Признаюсь честно без них его образ был бы не полным :) То что он вытворяет с саксофоном, как двигается  не поддается описанию, Оскар заводит как зал так и своих колег.

Йохан Амсмундсонн – бассист, большой и добрый его улыбка заряжет енергией, соло его баса не оставляет равнодушным никого, а их коронный номер  с Джулием Браемом, ударником группы когда Джулий выстукивает по басу Йохана просто взрывает зал.

Джулий и сам по себе с легкостью может вас заставить просидеть минут пять или больше с открытым ртом пока вы слушаете как из его барабанов льется мелодия.

Ейзор Гуннарссон – клавиши, выступает своего рода дирежером всего того “безобразия” которое происходит на сцене, с его помощью мелодии приобретают полноту  и выразительность.

Но больше всего мне импонирует гитарист Брунно Муелер. Этот с виду скромный и сдержаный парень столько эмоций выдает с помощью своей гитары, что после этого считать его тихоней никак не получается.

Есть у них и свой рыцарь печального образа  - Себастьян Студницкий, его игра на трубе печальна  и прекрасна одновременно.

Интересен и тот факт что для выступления в Украине они пригласили украинского перкусиониста Александра … (а вот фамилия настолько тяжело давалась Ейзору в произношении что я так и не смог ее  разобрать). Александр очень позитивен и здорово дополнял исландских ребят.

Алишка тоже остаась в восторге от концерта, еще бы Оскар не оставит равнодушным никого ;)

Возможно мне повезет и я еще когда нибудь попаду на их концерт.

“Грустный праздник”

З дитинства в мене є цікавість до моделей, здебільшого авто. Колись давно коли мені було мабуть років 7 брат частенько їздив у відрядження і привозив мені моделі радянських авто.. ГАЗ 24-10 “Волга”  блакитного кольору в неї відкриватися всі двері , багажник , капот, детальний двигун, окремо зроблена підвіска і все це незважаючи на маленький масштаб 1:43 зараз таких я і не бачив.., ще був мікроавтобус РАФ теж блакитний, теж дуже гарно зроблений – відкривалися всі двері він був як з одного гаражу з Волгою, ще Два КАМАЗ-и один самоскид в нього підіймався жовтий кузов на телескопічній опорі, відкидалася кабіна відкриваючи доступ к двигуну та інший бортовий теж з відкидною кабіною і довгим червоним кузовом, задній борт якого теж відкидався. У обох КАМАЗ-ів була діюча підвіска – можна було натискати на колеса щоб перевірити як вона працює, або створювати на столі штучні перешкоди і дивитися як виважуються колеса. Потім це було пару моделей Москвичів в них відкривався тільки капот, зелений універсал і сірий седан.

Був ще танк який ми намагалися склеїти разом з Батьком  на низ з безліччю коліс і на тестування двигунів нас вистачило .. Ах які у нього були резинові траки…

Бува модель Боїнга куплена в канцтоварах  всупереч маминій забороні, мені за це навіть не дісталося, але дісталося самій моделі.. фюзеляж не підлягав відновленню.

Були ще зітхання з приводу швидкісного катера, що продавався в універмазі . Вони так і залишились зітханнями, але були куплені три набори “История отечественной техники”  для побудови різних авто з картону  – самоскиди МАЗ та ГАЗ, чотирьохосьовий двохкабінний МАЗ, трактор Кировець та перший трактор Запорожець. Всі три набори були початі але так і залишилися початими…

А ще я виписував журнал “Юный техник” а також деякий час додаток до цього журналу “Левша”. Яке це має відношення до моделей? Просто в одному з номерів була надрукована модель Феррарі Ф40. В неї повинні були обертатися колеса а передні до того ж ще й повертатися. Мною було зроблено дві спроби склеїти цю модель, на другій спробі я навіть доклеїв верхню частину кузова…

І от більш ніж через десять років я вирішив зробити ще одну спробу. Знайшов в Інтернеті скани того журналу, роздрукував, наклеїв на картон і почав клеїти. Нажаль принтер здох і замість червоного кольору, хоча в журналі вона була зеленою, прикольно Феррарі зеленого кольору, але поліграфія того журналу була двокольоровою - чорний колір плюс якийсь інший який змінювали від номера до номера, на той номер припав зелений. Але це неважливо  тому що роздруківка вийшла білою з маленькими жовтими полосами, добре що чорний контур більш менш нормально вийшов.

Знову я склеїв верхню частину, нижній каркас але коли дійшов до коліс почався ступор. Склеїв одне з інструкції але воно вийшло занадто маленьким, на машині виглядало досить неприродно до того ж воно було косим кривим і ледве трималося купи. Зняв і примірив колеса від залізної модельки Додж Вайпер – вони вписалися як рідні. Хотів навіть залишити Вайпер без коліс, потім подумав що можна буде розжитися колесами у Алінчиного братика – у нього було багато загублених моделей, але план провалився. Паралельно кожен вечір підвісав на форумах паперових моделістів, там колеса різали круговим різаком…

Дивлячись на моє нове захоплення, Алішка подарувала мені на день народження набір початківця-моделіста: модельній ніж, круговий різак і килимок для різки.

Колеса вийшли на славу. Хоч і виглядає модель жахливо, не вистачає дзеркал заднього виду, пари фонарів ззаду теж нема, але стоїть вона міцно на колесах які обертаються а передні ще й повертаються :)

     

А все ж таки головний подарунок не інструменти, а натхнення щоб довести розпочате до кінця.

 

P.S. Паперові моделі можуть виглядати не гірше за пластикові або залізні. Якщо вам цікаво гляньте, наприклад, як роблять професіонали: КамАЗ 5320, КРАЗ 255Б, КрАЗ 256 Б, CHEVROLET MONTE CARLO SS, ДЕЛОРИАН-машина времени

дядько хулиганит

наткнулся на сайт скрябина http://kuzma.itop.net/

Где это было ?

Шустрый и быстрый – выйдеш в министры,

С честью с отвагой – станеш бродягой.